Життєпис
Народився в с. Лази Тячівського району Закарпатської області
Навчався в Лазівській ЗОШ 1-3 ст.
2006 – 2012 рр. – навчався на Механіко-технологічному факультеті ІФНТУНГ (спеціальність “Технологія машинобудування”, група КМВ-06.1).
У лютому 2021 р. розпочав службу в м. Мукачево, у в/ч 1556, у званні старшого лейтенанта. Обіймав посаду командира взводу.
Під час повномасштабного російського вторгнення брав участь у боях на Запоріжжі та Херсонщині, де й загинув біля с.Миролюбівка.
Похований в рідному селі.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького третього ступеня (посмертно). Почесний громадянин м. Тячів.
Олександр Олаг був офіцером штабу й міг залишатися в тилу. Але обрав фронт. Ця позиція дуже перегукувалась з неофіційним девізом 128 бригади “Лем ми”, тобто “Тільки ми”. За принциповість, чесність, порядність отримав позивний “Скло”. Цінував життя своїх підлеглих, витрачав власні кошти на потреби свого взводу.
Побратими згадують, як свій інженерний хист використовував сповна на війні – лагодив зброю, власноруч робив павербанки. Був небагатослівним. Не любив фотографуватися.
Великою цінністю вважав Незалежність України.
Загинув Олександр Олаг під час контрнаступу на Херсонщині. На світанку написав всім рідним повідомлення: “Все добре.Не буде мережі”. І пішов у бій…
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького третього ступеня (посмертно). Почесний громадянин м.Тячів, Закарпатської області. На будівлі школи, де навчався Олександр Олаг, встановлена меморіальна дошка.