Життєпис
Народився в м. Надвірна, проживав в м.Івано-Франківську.
Навчався в Надвірнянській ЗОШ №3.
2007-2012 рр. – навчався в ІФНТУНГ, здобув спеціальність “Геологія нафти і газу” на Геологорозвідувальному факультеті.
Завершив магістратуру в ІФНТУНГ та Гірничо-металургійній академії ім. Станіслава Сташиця.
Працював агентом з продажу нерухомості у БК «Аркада» (м. Івано-Франківськ).
У квітні 2022 р. став добровольцем. Приступив до служби в м. Надвірна, ВЧ 7135.
Служив у 76 окремому батальйоні 102 окремої бригади ім. Дмитра Вітовського, військова частина А7135 на посаді старшого солдата, діловода продовольчої служби.
Загинув у н.п. Варварівка, Гуляйпільської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області.
Похований на кладовищі у м. Надвірній, на Алеї Героїв.
За словами дружини, служив у Збройних силах України у складі окремого президентського полку в Києві. Завжди хотів змінити світ на краще, і починав із себе: змінював себе, і це ставало рушійною силою до змін в оточенні. Був прикладом для наслідування, надзвичайно порядним, чесним із собою і з оточенням, коханим чоловіком, люблячим сином, братом, онуком, вірним товаришем і побратимом.
“Відкритий, справедливий, сміливий, людина слова”, – так відгукуються про Сергія Григорука побратими. І кажуть, що Сергій ти був прикладом патріотизму, сталевої витримки та безмежного розсудливого спокою. Він не боявся. Не зрадив. І віддав найдорожче – своє життя, щоб ми могли жити на рідній землі.
Він казав, що відчуває: його обов’язок – бути на захисті України до Перемоги. Був людиною внутрішньої чистоти та чистоти довкола, навіть створював затишок та підтримував чистоту, наскільки це було можливо в умовах війни та розрухи.
Сергій спішив жити, всюди встигнути, його день завжди починався на світанку і був наповнений життям. Він ніколи не марнував час, завжди мав плани, та ідеї. Планував багато подорожувати Україною та світом.