Життєпис
Народився 7 серпня 1997 р. в с. Угорники Івано-Франківської міської ради.
Проживав в м. Івано-Франківську, м. Львові, м. Парижі.
2003 – 2007 рр. – здобував початкову освіту (1-4 класи) в Івано-Франківському ліцеї №11.
2004 – 2012 рр. – навчався в Івано-Франківській дитячій музичній школі №1 ім.Миколи Лисенка (клас скрипки).
2007 – 2014 рр. – навчався в Ліцеї ім. Миколи Сабата (колишня Українська гімназія №1 Івано-Франківської міської ради).
2014 – 2019 рр. – навчався в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, закінчив магістратуру за спеціальністю «Геодезія та землеустрій» (ОП “Землеустрій та кадастр”).
26.08.2018р склав присягу на вірність українському народові на кафедрі військової підготовки ІФНТУНГ.
Працював інженером-землевпорядником у ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Геогруп», згодом працював різноробочим у Франції.
4 березня 2022 р. – повернувся в Україну, щоб боронити нашу державу від російського агресора.
Служив у складі 78 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ «Івано-Франківщина». 04.03.2022 р. – лейтенант, командир 3 мінометного взводу в/ч А7154.
3 лютого 2023 р. – загинув унаслідок ворожого танкового обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Зелений Гай Пологівського району Запорізької області, о 12.20 – 12.25 год.
Василь Стефанишин залишииться в пам’яті всіх, хто його знав, неймовірно чесним, інколи по дитячому довірливим, юнаком. Талановитий, прямолінійний, небайдужий і совісний у всьому. Мав на меті вивчити французьку мову і пройти відбір до Іноземного Легіону. Але, вірний присязі на вірність народу України, матері, пам’яті про батька, гімназійному вихованню передового навчального закладу, повернувся з-за кордону, щоб захистити Україну в часи повномасштабного вторгнення. Підтягнутий фізично, працював над собою та тренувався навіть перебуваючи па позиціях. Ніколи не скаржився на труднощі, любив природу, гори, море, був улюбленцем дівчат та душею будь-якої компанії. Самостійний від 18 років, облаштовував самотужки побут, вчився і водночас заробляв на життя.
Василь Стефанишин був патріотом України і відповідальним офіцером. Дбав про підлеглих, разом із матір’ю та друзями збирав волонтерську допомогу. Красивий і перспективний, він планував з коханою дівчиною створити сім’ю. Любив пригоди і своє місто, мріяв відвідати рок-концерти у Європі та навчитися спускатись на сноуборді.
“Назавжди наш найкращий Герой – мій синочок”, – каже про нього матір, пані Лариса. “Такої людини, як Василь, не було в цьому світі, й не знати, чи ще буде”, – згадує його товариш Н.Скомаровський. -“Говорив: “У мене там мама одна, я мушу повернутися (з Парижа) її захистити”.
Він захистив кожного з нас, бо зробив свій свідомий вибір, будучи твердо впевненим: “Ми там, щоб ви тут жили!”